Це останні з позичених днів...

Це останні з позичених днів.
Не надихатись, не надивитись.
Сонце спить між кармінових китиць
у відчиненім навстіж вікні.

Це остання така пустота,
за якою ні світу, ні світла,
ані вітру, ні навіть повітря,
тільки даль золота-золота.

Це востаннє спинитись ніким
і нізвідки. І випити натще
те вино у надщербленій чаші –
надто пряне, щоб стати гірким.